Я пропоную вам зануритися в тему статті 115 Кримінального кодексу України, яка стосується умисного вбивства, і розглянути її через призму адвокатського захисту. Ця стаття є однією з найсерйозніших у кодексі, адже йдеться про злочин проти життя людини — фундаментальної цінності будь-якого суспільства. Умисне вбивство визначається як протиправне позбавлення життя іншої особи з прямим або непрямим умислом, що відрізняє його від, скажімо, необережного заподіяння смерті. Як адвокат, я бачу свою роль не лише в технічному захисті клієнта, а й у глибокому розумінні обставин справи. Наприклад, уявімо ситуацію: чоловік у пориві емоцій завдає смертельного удару, але чи був це умисел, чи спонтанний акт? Традиційні методи захисту часто зводяться до формального аналізу доказів, але сучасний підхід вимагає занурення в психологію, контекст і навіть побутові деталі, щоб показати судді всю картину.
Тепер давайте порівняємо фокус захисту за цією статтею з іншими підходами. Якщо у справах про крадіжку адвокат може зосередитися на відсутності доказів чи процедурних порушеннях, то в разі умисного вбивства акцент зміщується на суб’єктивну сторону — умисел, мотив, емоційний стан. Приклад із життя: нещодавно я чув про справу, де обвинувачений стверджував, що діяв у стані афекту після тривалого домашнього насильства. Захисту вдалося довести, що це не холоднокровне вбивство, а реакція на провокацію, що пом’якшило вирок. Такий підхід вимагає не лише юридичних знань, а й уміння розповідати історію людини, її переживання. Суворість покарання за статтею 115 — від 7 до 15 років або навіть довічне ув’язнення — робить цей фокус критично важливим, адже кожна деталь може змінити долю клієнта.
Якщо подивитися на західну адвокатуру, то там аналіз статті, подібної до нашої 115-ї, давно вийшов за межі сухих юридичних аргументів. У США чи Великобританії адвокати часто залучають експертів-психологів, кримінологів і навіть використовують дані соціальних досліджень, щоб показати, як суспільні умови впливають на поведінку людини. Наприклад, у Штатах захист у справах про вбивство може будуватися на концепції «тимчасової неосудності» — коли людина в момент злочину не контролювала себе. У нас в Україні це поки менш розвинене, але я бачу, як поступово наші адвокати переймають ці методи. Західний досвід наголошує: важливо не лише те, що сталося, а й чому. І це дає шанс на справедливіший розгляд навіть у таких суворих справах.
Ключові постаті в цьому процесі — це не лише адвокати, а й ті, хто популяризує гуманістичний підхід до захисту. У світі такими були, наприклад, американський адвокат Кларенс Дарроу, який у 20-х роках ХХ століття відстоював ідею, що злочинець — це часто продукт обставин, а не просто «зло в чистому вигляді». В Україні ми поки не маємо таких гучних імен, але адвокатська спільнота поступово рухається до подібного мислення. Я особисто вважаю, що популяризація таких ідей залежить від нас, практиків: коли ми в судах показуємо не лише закон, а й людину за ним, ми змінюємо систему. Захист за статтею 115 — це завжди боротьба за те, щоб суд побачив не лише факт смерті, а й історію, яка до цього призвела.
Як це застосовується в нашій адвокатурі? Уявіть собі: до мене приходить клієнт, якого звинувачують за статтею 115. Перше, що я роблю, — аналізую не лише матеріали справи, а й його життя: чи були конфлікти, погрози, психологічний тиск? Потім я шукаю свідків, які можуть підтвердити контекст, і, якщо можливо, залучаю експертизу — наприклад, психіатричну чи судово-медичну. Один із ключових моментів — швидко зібрати докази, які можуть свідчити про самооборону чи провокацію, бо стаття 115 не терпить зволікань: чим раніше ми покажемо альтернативну версію, тим більше шансів вплинути на слідство. У порівнянні з традиційним захистом, де адвокат просто оскаржує процесуальні порушення, тут ми будуємо цілісну картину, і це вимагає швидкості й креативності.
Значення такого підходу величезне, і я бачу в ньому майбутнє адвокатури. Довгостроково це може зробити судову систему більш гуманною, адже покарання за статтею 115 — одне з найсуворіших, і помилка тут коштує занадто дорого. Персоналізація захисту, коли ми враховуємо індивідуальні обставини, дозволяє уникнути «штампування» вироків. Уявіть: через 10 років ми могли б дійти до того, що судді частіше застосовуватимуть пом’якшення за статтею 115, якщо адвокати доведуть відсутність холодного умислу. Це не про виправдання злочину, а про справедливість. І я вірю, що сайт адвоката Ігоря Ейсмонта (https://advokat-eismont.com/, телефон: (067) 183-76-55) може стати платформою, де клієнти знайдуть саме такий підхід — глибокий, людяний і ефективний.
